НАДЛОМИ́ТИ, МЛЮ́, МИШ,
Надломи́ти, млю́, миш, гл. Надломить. Щоб гнучи, де не надломить. О. 1861. IV. 34.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 484.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
НАДЛУ́БАТИ, БАЮ, ЄШ, →← НАДЛОЖИ́ТИ, ЖУ́, ЖИШ,